Про що домовитися з бізнес-партнером, поки ви добре ладнаєте
засади успішного партнерства
Нещодавно брала участь у панельній дискусії, організованій UDC (Ukrainian Digital Community), як експертка з партнерських угод, корпоративних договорів (shareholders’ agreements) та договорів з інвесторами.
Говорили про те, як обирати партнерів, ділити гроші, ухвалювати рішення і розходитися, якщо спільний бізнес більше не працює для обох.
Для мене ця тема близька і професійно, і як співзасновниці бізнесу. На старті хочеться обговорювати клієнтів, продукт, плани на майбутнє. Запитання «А що буде, якщо хтось із нас захоче піти?» легко відкласти. Поки все добре, сама така розмова може здаватися недоречною. Хоча саме тоді є можливість спокійно почути одне одного й домовитися без накопичених претензій.
Я б починала з очікувань. Скільки часу кожен з партнерів (скільки б їх не було) готовий приділяти бізнесу? Якого доходу очікує? Чи готовий певний період залишати прибуток у компанії? Одні можуть уявляти агенцію з великою командою, інші — як невеликий бізнес, який забезпечує комфортне життя. Обидва підходи мають право на існування. Але рішення про найм, витрати й навантаження в них будуть різними. Краще побачити це до того, як з’являться спільні зобов’язання.
Повірте, в мене в практиці була ситуація, коли майбутні партнери так і не стали партнерами через різні підходи до майбутнього бізнесу і це стало зрозуміло саме на нашій сесії.. Уявіть, скільки нервів, грошей та часу ми допомогли зекономити клієнтам однією чесною розмовою за допомогою медіатора.
Далі — внесок кожного. Фраза «я відповідаю за розвиток, ти — за виконання» потребує деталей. Хто продає? Хто рахує прибутковість проєктів? Хто наймає людей і розбирається зі скаргами клієнтів? Тут легко недооцінити роботу іншого, особливо якщо бачити лише готовий результат. Якщо ви раніше не працювали разом, я б радила спочатку пройти разом 1–3 оплачених проєкта. Подивитися, як ви домовляєтеся про строки, реагуєте на помилки й вирішуєте питання, за які ніхто заздалегідь не взяв відповідальність.
Із грошима теж варто бути конкретними. Особливо конкретними. Частка в бізнесі та оплата щоденної роботи — різні підстави для отримання доходу. Засновники можуть володіти компанією порівну й водночас погодити різну винагороду за свої робочі ролі. (Ви ж знаєте, що потрібно і так нараховувати собі зарплату?) Це особливо важливо, коли хтось із них згодом зменшує навантаження. Домовленість про те, що зміниться в такому разі, допомагає уникнути часто суб’єктивної розмови «я роблю більше, а ми отримуємо однаково». Так само потрібно визначити, як ви вирішуватимете, яку частину прибутку виплатити, а яку залишити на розвиток.
Ще одне питання — чи може людина реально ухвалювати рішення у своїй зоні відповідальності. Якщо один партнер відповідає за команду, чи може він найняти спеціаліста в межах погодженого бюджету? Якщо інший за продажі — яку знижку може запропонувати? Третій — за партнерку, юридичні та бухгалтерські питання, чим обмежена його відповідальність та свобода дій?
Постійно повертатися за дозволом до інших засновників виснажливо для всіх. Тому варто визначити межі самостійності й перелік питань, які вирішуються разом.
Як адвокат, я хочу бачити в домовленостях відповідь і на складніший сценарій. Що робимо, якщо спільного рішення немає? Скільки часу даємо собі на переговори? Коли залучаємо медіатора? За яких умов обговорюємо викуп частки? Статут і корпоративний договір потрібно узгодити між собою, а процедуру виходу продумати до конкретних дій. Як визначаємо ціну, хто може придбати частку, у які строки відбувається оплата? Якщо покупець не має всієї суми одразу, це також потребує відповіді.
Для агенції вихід партнера — ще й питання незавершених проєктів. Хто продовжить роботу з клієнтами? Як повідомити про зміни команді? Що відбувається з брендом, доступами, базою контактів і створеними матеріалами? Ці речі варто врегулювати заздалегідь. Під час конфлікту навіть передача доступу до робочої пошти може перетворитися на окрему суперечку.
І я б точно не сприймала підписані домовленості як щось остаточне. Бізнес зростає, ролі змінюються, у людей з’являються інші плани. Партнерам потрібна можливість сказати «мені вже не підходить такий формат» і разом обговорити, що можна змінити. Можна задати просте питання для такої розмови — яким ти хочеш бачити свій звичайний робочий тиждень через три роки? Відповідь часто допомагає зрозуміти, чи ведуть ваші сьогоднішні рішення до майбутнього, якого ви обоє хочете.
У Digilaw ми допомагаємо оформити партнерство в Україні та за кордоном — від перших домовленостей між засновниками до залучення інвестора, зміни часток або виходу з бізнесу. Готуємо партнерські й корпоративні договори, shareholders’ agreements та інвестиційні угоди, супроводжуємо корпоративні зміни з урахуванням права відповідної країни. Разом із партнерами розбираємо, хто за що відповідає, як ухвалюються рішення, розподіляється прибуток і що робити, якщо домовитися вже не виходить. Переводимо ці відповіді в конкретні умови й документи, якими можна буде скористатися, коли виникне потреба.
А ще одна з найважливіших наших функцій — бути тим самим «поганим поліцейським». Ми моделюємо ситуації, які трапляються в житті, але про які на початку партнерства якось незручно говорити. Що буде, якщо один перестане працювати, захоче вийти з бізнесу або відкрити власний проєкт? Поки всі натхненні спільними планами, такі питання можуть звучати як недовіра. Тому ми беремо цю розмову на себе й допомагаємо домовитися заздалегідь, поки є бажання почути одне одного.