З латинської "plagio" перекладається як "викрадати", що відображає суть явища — викрадення результатів інтелектуальної праці іншої людини за допомогою опублікування таких результатів без зазначення імені справжнього автора. В Україні законодавчо закріплене поняття плагіату.

В Законі "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що плагіат це оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. У визначенні плагіату використане слово "твір", тому об'єктом плагіату може бути не лише наукова праця або курсова, але і інші твори у галузі науки, літератури і мистецтва — музичні, архітектурні твори, фотографія, дизайн та ілюстрації, джингли..

По-перше, неможливо за українським законодавством "зплагіатити" ідею, адже ідеї, методи, процеси не охороняються авторським правом. Доречі, схожа ситуація з ідеями і в американському законодавстві. Також, в деяких випадках не буде плагіатом використання твору із зазначенням імені автора та джерела запозичення, навіть без наявності його згоди. Повний вичерпний перелік творів, що можна публікувати без дозволу але із зазначенням автора і джерела можна знайти у ст. 21 Закону "Про авторське право і суміжні права".

Однак найбільше питань у визначенні плагіату викликає словосполучення "часткове оприлюднення" і його тлумачення. Тобто, з повним копіюванням твору все зрозуміло, адже робота повністю співпадає з оригіналом. Однак, де межа між частковим плагіатом і натхненням на підставі чужих робіт розібратися складніше.

У сучасних реаліях вирішальне слово у таких справах завжди залишається
за судом. Так як автор має невідчужуване немайнове право відповідно до ст. 439 Цивільного Кодексу протидіяти будь-якому перекручуванню, спотворенню або іншій зміні твору, найчастіше він звертається за захистом своїх прав до суду, що приймає рішення наскільки оспорюваний твір є плагіатом, враховуючи дуже багато факторів. Суд порівнює стиль, послідовність звучання та інші особливі характеристики твору, що притаманні оригіналу, а також мету публікації (комерційну або для навчання) та наявність зазначення імені автору, джерела запозичення. Ви можете задатися питанням як суд може досліджувати схожість творів без достатніх знань і досвіду у конкретній галузі. Для цього під час судового розгляду проводиться судова експертиза у сфері інтелектуальної власності з метою виявлення плагіату. Про таку можливість зазначено у п.2.3. Постанові Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності» від 23.03.2012 № 5. На практиці суди дійсно враховують висновки експертів для прийняття рішення у таких категоріях справ.

Також, важливим є докази наявності доступу до оригінального твору, адже якщо схожий твір створений ненавмисно, що підтверджує відсутність можливості доступу до оригіналу, такий твір не повинен вважатися плагіатом.

На жаль, українська судова практика наразі має небагато прикладів спорів щодо плагіату, але найбільш розповсюдженими є спори щодо академічного плагіату (у наукових працях), в яких значно легше його виявити за допомогою існуючих програм, що порівнюють тексти та проведення експертизи.

Українське законодавство не надає такої можливості, адже право на ім'я
є особистим немайновим правом автора, яке навіть при передачі прав інтелектуальної власності не може бути переданим. Тобто, за договором можна передати право користування твором, але право авторства залишається за автором назавжди. Але не забувайте звертати увагу на право регулювання договору, наприклад, в американській доктрині існує поняття "works made for hire", що закріплює авторство на твір, що був створений працівником за роботодавцем / клієнтом.

Плагіат є одним із видів порушення авторського права, за що існує три
види відповідальності: цивільна, адміністративна і кримінальна.

Найбільш поширеною є притягнення до цивільної відповідальності, адже
за результатами судового розгляду може бути прийнято найбільш вигідне рішення для справжнього автора — рішення про відшкодування збитків
та/або моральної шкоди; стягнення доходу, отриманого в результаті відповідного порушення; опублікування у ЗМІ відомостей про порушення права інтелектуальної власності для реабілітації репутації справжнього автора (і ми зазначили не вичерпний перелік можливостей у цивільному процесі).

Результатом притягнення до адміністративної відповідальності є виплата штрафу, згідно ст.51–2 КУпАП. Проте штраф має визначені законом рамки — максимальний у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (3400 грн.).

Можлива і кримінальна відповідальність у вигляді штрафу або при повторних діях — виправних робіт на строк до двох років, або позбавлення волі на строк 2–5 років. Кримінальна відповідальність у цій категорії справ застосовується рідко (читати — майже ніколи).

Відповідь проста — не присвоювати результати праці інших авторів, але також маємо декілька порад для тих, хто співпрацює з людьми творчих професій та тих, хто сам займається творчою діяльністю:

• як юристи рекомендуємо детально прописувати пункти договору, що стосуються обов'язків та гарантій виконавця і відповідальності за їх порушення. Наприклад, якщо ви компанія, що замовляє дизайн, у договорі з виконавцем важливо зазначити, що останній підтверджує, що його роботи не порушують права третіх осіб і виконуються самостійно, вказати підстави для розірвання договору та відповідальності виконавця при зверненні до вас третіх осіб щодо порушення їх прав інтелектуальної власності;
• щоб захистити себе і не стати власником плагіату, можна також запитувати у вашого виконавця власні ескізи, малюнки і розробки ідеї майбутнього твору для вашого бізнесу. Все це допоможе прослідкувати як зароджувалася унікальна ідея автора, якщо вона звичайно існувала, а не була вкрадена;
• якщо творча особистість саме ви, радимо вам надихатися роботами декількох авторів водночас, щоб уникати повторень та копіювання чужих робіт і стилю. У вашому творі повинен бути відображений новий зміст, ідея чи концепція. Саме на це звертають увагу суди навіть при схожості робіт;
• Якщо використовуєте інтернет-ресурси для своєї творчої діяльності, то переконайтеся, що робите це законно, не порушуючи положення надоної вам ліцензії. А також зверніть увагу чи дозволено у договорі з замовником використання open-sources.

Підсумовуючи, хочемо побажати вам натхнення для створення унікальних
та оригінальних творів або ж якісного юридичного супроводу при бажанні "надихнутися" іншою роботою, такого як у Digilaw.