- згідно визначенню Deutsche Bank: “Мікрофінансування дає розуміння, що бідні, які працюють, можуть діяти як підприємці і, в принципі, кредитоспроможні”;
- згідно із Investopedia мікрокредитування — це “надзвичайно мала позика, яку дають збіднілим людям, щоб допомогти їм самозайнятися”.
Актуальність змін і необхідність прийняття такого закону № 891-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо споживчого кредитування і формування та обігу кредитних історій» від 15.09.2020 викликана необхідністю регулювання ринку мікрокредитів, який швидко росте (згідно із аналізом інформації українських кредитних спілок та ініціаторів закону). Чи викликана ця тенденція зростанням економіки, інтернет-торгівлі та фінансової впевненості українців (якщо сьогодні не вистачає 3000–4000 грн. на новий комбінезон для елітної собаки, то береш мінікедит, за кілька днів отримуєш заробітну плату (як раз і комбінезон) і все окей. Або ж навпаки, може українці беруть кредити на сплату комунальних платежів (газу наприклад) та покупки “необхідного кошику” товарів, бо просто не вистачає? — вирішувати не автору.
Ми ж тільки проаналізували, що зростання мікрокредитування характерно для економіки, що розвивається. Якщо покинути філософськи роздуми, то от що зміниться:
- законом передбачено, що мікрокредити (на суму до 1 мінімінальної заробітної плати або на строк до 1го місяця) будуть підпадати під дію Закону “Про споживчий кредит”;
- обмежується сукупна сума платежів (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його зобов’язань, передбачених договором про споживчий кредит, що не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін;
- за порушення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача. Згідно із аналітикою, яку ми знайшли, поширеною проблемою є нерозуміння повної вартості кредиту та санкцій у випадку прострочення, які могли збільшити борг боржника в десятки разів. Знову ж таки: потрібен комбінезон для песика зараз (оберемо цей варіант), хто там буде читати, що написано в договорі кредитування;
- застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов’язання за договором про споживчий кредит заборонено;
- передбачено, що згода споживача на передачу інформації стосовно цього кредиту хоча б в одне бюро кредитних історій, яке включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, є обов’язковою умовою надання кредиту;
- окрім того, скорочується термін внесення кредитним бюро отриманих від кредитодавця відомостей з семи до трьох робочих днів.
В офісі Президента пишуть, що такі законодавчі зміни посилять захист споживачів мікрокредитів від необґрунтованого боргового навантаження, а також убезпечать кредиторів від недобросовісних позичальників та, відповідно, сприятимуть зменшенню частки проблемної заборгованості.
Чи буде кредитна історія працювати на кшталт американської (коли історія членів сім’ї корелюється з історіями інших родичів та впливає на їх фінансові можливості) поки що невідомо. Слідкуємо, як завжди. А ви уважно читайте кредитні договори, бо ніколи не знаєш, що там було написано дрібним шрифтом.