1. Введення
Робота і навчання remote, COVID та війна перенесли нашу взаємодію зі світом в онлайн ще більше. Майже кожен з нас адаптувався до таких реалій. Давайте розглянемо, наскільки це стало комфортним для людей з обмеженими можливостями.Веб-простір — це таке саме публічне місце, як бібліотеки, музеї і театри. Тому, люди з фізичними вадами мають рівне право на веб-доступ без перешкод, так само, як і на відвідування публічних місць.
Однак, проблема веб-інклюзивності охоплює ширшу кількість користувачів, ніж можна уявити. За даними дослідження, приблизно 5,25 мільярда людей мають доступ до Інтернету. 97,4% з мільйона найкращих веб-сайтів світу не мають повної ввеб-інклюзивності.
Є ті, які користуються лише клавіатурою, або які мають порушення зору, слуху, рухового апарату, сприйняття кольорів або мають когнітивні порушення. Тому, необхідно розробляти електронні продукти з урахуванням цих особливостей.
Веб-інклюзивність має слугувати людям не просто як можливість, а як невід’ємне право. Для цього необхідно запровадження спеціального законодавства у кожній країні. Вочевидь, це буде сприяти загальному розвитку як держави, так і приватних ініціатив. Наприклад, онлайн-бізнес надає корисні послуги, але не кожен споживач може безперешкодно користуватися сайтом, і як результат, реалізувати право на цей товар неможливо, що шкодить обом сторонам.
Майже всі країни світу ратифікували Конвенцію про права осіб з інвалідністю, і у цьому переліку є Україна. Ця конвенція всеохоплююча, тобто має на меті не лише веб-інклюзивність, а всебічний захист прав осіб з фізичними вадами. Однак, однієї ратифікації та прийняття законодавства замало. Ключову роль у реалізації цих прав грають IT-спеціалісти, і ось чому.
2. Порівняймо веб-простір — з великою бібліотекою.
Веб-інклюзивність — це практика, яка дозволяє використовувати продукти електронного сегменту якомога більшій кількості людей без перешкод. Наприклад, занадто дрібний шрифт або специфічна кольорова гама на сайті вважаються елементами, які впливають на веб-інклюзивність контенту людям зі слабким зором.Уявімо, що інтернет — це велика публічна бібліотека для всіх бажаючих. Щоб увійти до неї, необхідно подолати великі сходи. Деякі люди долають цей бар’єр з дуже великими зусиллями, або не можуть взагалі. Для деяких, це взагалі не є проблемою. Але вже на цьому етапі для іншої частини відвідувачів їх право відвідати бібліотеку (узагальнимо його право на інформацію) буде нереалізованим.
Той, хто завідує бібліотекою, має встановити спеціальні пандуси тим, хто їх потребує. Тоді право на інформацію буде реалізовано у вже у частковій мірі.
Але веб-всесвіт побудований досить складною мовою програмістів.. Уявімо, що вони архітектори бібліотеки, і у їх уяві пандус виглядає так:
Так, при створенні сайту, ключову роль буде мати розуміння програмістом того, як сайт має виглядати зручно для людини з обмеженими можливостями. Важливо те, як він втілить елементи доступності, наприклад, прописавши код, навіть якщо цей процес регулює законодавство на національному рівні.
У той же час, веб-інклюзивність — не привілея, а невід’ємне право, яке потребує захисту. ООН визначає право на інформацію, у тому числі на доступ до Інтернету, як базове право людини. Попри це, не всі країни світу розробили подібне законодавство. Це означає, що коли деякі країни не запровадили таку норму в обов’язковому порядку, не всі користувачі, які є резидентами цієї країни, отримають веб-доступ до ресурсу. Але і навпаки, там де такий закон працює, такий веб-ресурс може стати доступним якомога більшій кількості як користувачам всередині такої країни, так і поза неї. Наприклад, американський сайт, який відповідає вимогам веб-інклюзивності доступний усім користувачам у світі, навіть нерезидентам США.
3. Хто впроваджує веб-інклюзивність у реальність?
Незалежні організаціїW3C або консорціум World Wide Web є міжнародним органом зі стандартизації, який розробляє веб-стандарти. Не займається законотворчістю, але розробляє і впроваджує технологічні стандарти для всесвітнього павутиння.
Саме ця організація опублікувала веб-стандарт Web Content Accessibility Guidelines (WCAG), який згодом прийняли на національному рівні десятки держав.
Держави
Євросоюз: економічний і політичний союз, що об’єднує 27 незалежних держав-членів. Запроваджує наднаціональне законодавство, серед якого на сьогодні існує:
- Директива про веб-інклюзивність (Web accessibility directive)
- Європейський закон про доступність (European accessibility act)
- Європейському стандарту EN 301 549 (має рекомендаційний характер);
- під керівництво з доступності веб-контенту WCAG 2.0 AA.WCAG 2.0 AA.
- Section 508 of the Rehabilitation Act
Ті ж вимоги: WCAG 2.0 AA
- Americans with Disabilities Act (ADA)
В Україні, до речі, існують інструменти перевірки веб-інклюзивності, хоча така вимога поки що не закріплена законодавством.
4. Що впливає на веб-інклюзивність простими словами?
Те, як сприймається контент, залежить від особистих біологічних факторів людини (наприклад, людина має слабкий зір і не сприймає контент у повній мірі), навколишнього середовища (якщо користуватися телефоном на вулиці при дуже яскравому світлі, зміст до контенту може бути втрачений) та якщо ці критерії поєднані між собою.При користуванні веб-ресурсом людина може мати частково або повністю такі проблеми:
- Зору (сліпота, дальтонізм, знижений зір);
- Слуху (повна або часткова глухота);
- Моторики (повна або часткова неможливість використовувати комп’ютерну мишу, мати проблеми з дрібною моторикою тощо);
- Когнітивні (неспроможність фокусуватися на інформації, відволікання тощо).
5. Критерії веб-інклюзивності
Існують різні критерії, які стосується веб-інклюзивності. Вони виходять з 4 загальних принципів WCAG:- Легкість сприйняття. Наприклад, зображення має супроводжуватися детальним описом, а аудіозаписи повинні мати текстові аналоги.
- Керованість. Користувачі легко шукають ту чи іншу інформацію; їм надається достатньо часу для ознайомлення з контентом сайту; вони можуть взаємодіяти з веб-сайтом різними способами, навість виключно через клавіатуру; немає елементів, що мерехтять, для запобігання епілепсії, тощо.
- Зрозумілість: дизайн ресурсу інтуїтивний, а зміст — однозначний для сприйняття.
- Сумісність: сайт адаптований для найбільшої кількості пристроїв.
6. Які загальноприйняті види веб-інклюзивності?
WCAG 2.0 (як і новий WCAG 2.1) має три рівні відповідності : A, AA та AAA. Кожен рівень включає пункти, яких необхідно дотримуватися, щоб веб-сайт вважався доступним для всіх користувачів. Різниця між рівнями дає розробникам організовану структуру для створення оптимального рівня доступності.Які їх ключові вимоги?
WCAG 2.0, рівень A: Мінімальна відповідністьЗабороняються елементи, які роблять веб-сайт недоступним. Веб-сайти, які не відповідають WCAG 2.0 A, вважаються складними для використання людьми з обмеженими можливостями.
Деякі відомі вимоги WCAG 2.0 рівня A включають:
- Навігацію за допомогою клавіатури;
- Альтернативи нетекстового змісту;
- Субтитри до відео.
Крім вищезазначених, ці вимоги включають наступні:
- Кольоровий контраст у більшості випадків становить щонайменше 4,5:1;
- Текстове пояснення до зображення;
- Елементи навігації узгоджені по всьому сайту;
- Заголовки використовуються в логічному порядку.
Веб-доступність можлива для максимальної кількості користувачів. Враховуючи вищезазначені пункти, до них ще додаються наступні:
- Переклад жестовою мовою аудіо- та відеоконтенту;
- Колірний контраст становить щонайменше 7:1;
- Доступна контекстно-залежна довідка.