Хто і як сплачує ПДВ (VAT)
у сфері e-commerce на території держав-членів ЄС
Знали, що за це відповідальний постачальник послуг окремо в кожній країні?
БЛОГ КОМПАНИИ DIGILAW
Шановне товариство, знаєте, яка традиція вже склалася в ЄС першого січня? Ні, не перегляд "Один вдома". Поки ми заправляємо чергову порцію олів'є,
у країнах Євросоюзу зазвичай набувають чинності нові нормативні акти у сфері оподаткування.

Так було у 2015, коли набрав чинності
Регламент №1042/2013 щодо змін до Директиви № 2006/112/EC про загальну систему ПДВ і так буде у 2021 році, коли повноцінно вступить у дію Директива №2017/2455 та так називаємий "e-commerce VAT package".

Згодні, досить цих юридичних незрозумілих назв, перейдемо до суті.


Хто ж повинен сплачувати VAT ?
Нагадаємо, що VAT (податок на додану вартість) — це непрямий податок
і згідно Директиви 2006 року, поширюється на фізичних та юридичних осіб, що надають послуги кінцевим споживачам / замовникам, які проживають на території ЄС (тобто, не є важливим зареєстрований бізнес у просторі ЄС, чи
в іншій державі).
Головний принцип VAT у ЄС — його сплачує споживач, однак
за адміністрування та сплату несе відповідальність продавець
товарів і постачальник послуг.
Сьогодні нас цікавить тільки сфера e-commerce, до якої Єврокомісія відносить постачальників цифрових, телекомунікаційних послуг та радіомовлення (ті, що надаються через Інтернет та "their supply is automated without human intervention") — детальний перелік можна перевірити у ст.7 Регламенту №282/2011. До такого переліку не належать фінансисти, юристи та it-спеціалісти, що надають послуги компаніям. А ось власникам SaaS / PaaS-платформ й онлайн-аукціонів варто звернути на нього увагу, адже вони надають послуги кінцевим споживачам (далі детальніше).

Якщо говорити про товари (goods), питання хто платить, а хто ні вирішується просто: враховується, чи перевищує розмір доходів підприємця визначений державою поріг (наприклад, у Нідерландах це 100 тис.євро), проте з 2015 року постачальники цифрових послуг, незважаючи на розмір доходів за рік, зобов'язані платити VAT завжди.

Зі вступом у дію Регламенту №1042/2013 з 1.01.2015 набрали чинності зміни щодо сплати податку, що є актуальними і зараз, а саме — місцем оподаткування VAT стало місце отримання послуг / товарів,
тобто місцезнаходження клієнта, а не постачальника.

Логічним продовженням цього правила є застосування ставок VAT країни-місцезнаходження клієнта (наприклад, у Німеччині — 19%, а в Угорщині всі 27%). Згодні, це "трохи" ускладнює оподаткування, адже треба вивчити податкові ставки та правила держави КОЖНОГО клієнта. Важливо, що такі зміни розповсюджуються саме на послуги / товари, що постачаються у форматі B2C — кінцевим споживачам (тобто, до формату B2B застосовуються дещо інші правила).

Звичайно у вас може виникнути питання — "як взагалі я повинен дізнаватися резидентом якої країни є мій клієнт, які повинні бути підстави, щоб правильно сплатити грошики?"

Щоб правильно визначити країну-місцезнаходження споживача, компаніям необхідно збирати та зберігати як мінімум два докази з переліку:

  • платіжна адреса клієнта;
  • ip-адреса пристрою, що використовує споживач;
  • банківські реквізити — місцезнаходження банку;

SIM-карта та код мобільного зв'язку, прив'язаний до неї та інші варіанти доказів ( дивіться повний перелік у п.24f Регламенту №1042/2013).

Сподіваємося, що пояснювати, що такі дані треба збирати та зберігати навіть після надання звіту не потрібно. Тільки маленьке уточнення — зберігати не менше 10 років та згідно GDPR.


Ок, з тим хто і скільки платить розібралися, але найскладніше криється
у питанні "як?"
Компаніям, зареєстрованим на території ЄС пощастило трохи більше, адже для сплати та звітування щодо VAT для них у повній мірі доступні
Mini One-Stop-Shops (MOSS) — онлайн-портали, через які платники податку можуть заповнювати щоквартальні звіти в електронному режимі. MOSS дозволяє повідомляти лише одну декларацію по VAT, після чого зазначена держава-член розподіляє VAT між іншими відповідними країнами-учасницями, де електронні послуги були придбані і використані. Непогано, так? А якщо ваша компанія зареєстрована за межами ЄС, але ви надаєте вищезазначені цифрові послуги мешканцям держав-членів ЄС, тоді незалежно від суми ваших доходів за рік вам потрібно зареєструватися платником VAT у необхідних для вас з 28 держав-членів ЄС (пам'ятаєте
про правило "податок ходить за клієнтом"?). Але можна видихнути
з полегшенням, бо це також можна зробити онлайн через MOSS: якщо \маєте представництво у ЄС, то реєструєтесь від країни, де знаходиться представництво, а якщо ні — самостійно обираєте будь-яку з 28 країн.

Звісно, реєстрація та оподаткування в більше ніж 1–2 країнах може зайняти чимало часу та нервів. Саме тому з'явилися платформи, так звані "реселлери" (сервіси, що замість вас проводять транзакції та автоматично вираховують VAT (та інші податки) вже з локальними ставками).

Ділимось підборкою онлайн-платформ, які вже зарекомендували себе та мають чималий досвід, але для початку..

DISCLAIMER OF WARRANTIES: Ви погоджуєтесь, що якщо будете користуватися зазначеними сервісами, то тільки на власний ризик, "як є",
без будь-яких гарантій від нас .. (далі по тексту:)

  • Paddle.com (Європа, Південна Африка, Австралія, Росія);
  • Stripe (CША, Європа, Індія, Австралія та ін.);
  • Chargebee (США, Європа, Австралія);
  • Quaderno (США, Канада, Європа, Австралія та ін).
    Прийдешні зміни у 2019–2021 роках
    Звичайно, Єврокомісія не живе у скафандрі і розуміє складність існуючої системи, тому прийняла правила, що мають полегшити життя підприємцям.

    Серед головних змін — з 01.01.2019 року діє поправка до ст.58 Директиви 2006 для середніх та малих підприємств (SMEs), а саме
    НЕ застосовується правило щодо сплати податка за місцем проживання кінцевого споживача за таких умов:

    • якщо за минулий і та поточний календарні роки дохід підприємства (за винятком ПДВ) не перевищує 10 тис. євро.;
    • постачальник має засноване підприємство / представництво або при відсутності такого має постійну адресу / зазвичай знаходиться тільки
    • в одній державі-члені ЄС;
    • поставки телекомунікаційних, мовних або digital послуг, що поставляються споживачам надходять до іншої держави-члена ЄС.
        Тобто, при дотриманні вищезазначених умов підприємство може платити ПДВ за правилами та ставками країни місця своєї реєстрації (якщо зареєстровано в ЄС).
        Також одним з полегшень для невеликих компаній (що надали послуг не більше як на 100 тис. євро у поточному та минулому календарних роках)
        є зміни щодо зменшення кількості необхідних доказів місцезнаходження клієнта — потрібно надати лише один доказ з вищезазначеного переліку замість двох.

        Ну і запровадження з 01.01.2021 року нової платформи — One Stop Shop (OSS) з більшим функціоналом, ніж у теперішнього MOSS. А на десерт гарна новина — OSS зможуть використовувати іноземні підприємці також!

        "Чи на краще всі ці зміни з ПДВ?" — питання звісно філософське. Але, так
        як автор трохи прагматик, то ось вам пару цифр: за підрахунками фахівців кожного року у бюджеті Євросоюзу існував VAT gap розміром у 150 млрд. євро; у 2017 сума зменшилася на 13 млрд.євро, а через рік ще 3 млдр. євро.. to be continued.

        Ну а ми що, а ми закінчимо піснею: "думайте сами, решайте сами — платить или не платить". А якщо все ж таки перше, то ви знаєте до кого звертатися (Digilaw)
            Lada Burich
            Junior Lawyer of Digilaw
            Если вам понравился материал, мы будем очень рады, если вы поделитесь им со своими друзьями. Виртуально обнимаем за каждый репост!