Розповідаємо простими словами про те, як працює НДА в Україні, США та ЄС
БЛОГ КОМПАНИИ DIGILAW
Тсс.. зараз про угоду про нерозголошення (NDA)
У 21 сторіччі, такі злочини як крадіжки айфонів поступово замінюються розголошенням комерційної таємниці та інсайдерської інформації. Час поговорити про NDA (non-disclosure agreement) і про те, як захистити свої бізнес-секрети або навпаки не попасти у кабальні умови, влаштувавшись
до "топової компанії".

Як сказав у свій час Натан Майер (не питайте хто це, але дуже розумний дядько) — той хто володіє інформацією, володіє світом. Погоджуємося, адже як юристи захищаємо і вас, і вашу інформацію. НДА вже доволі звичний договір, тому за наявності цих трьох букв, пропонуємо одразу звертатися
до Digilaw, адже тут є багато підводних каменів, про які ми частково розповімо сьогодні.

Угода про нерозголошення (eng. NDA) — угода, що може укладатися роботодавцем /замовником (Disclosing party) з метою захисту власної комерційної таємниці та конфіденційної інформації від її неправомірного використання та розголошення під час співпраці з другою стороною (Recipient party) третім особам.
А тепер простими словами — уявімо, що ви вигадали рецепт консервованого кавуна (тільки солодкого, а не як завжди!), але для запуску бізнесу вам необхідно найняти працівників, маркетологів, звичайно юристів;), яким доведеться частково повідати секрети виробництва, особливість та унікальність саме вашої ідеї. Ось тоді вам і знадобиться НДА, якщо ви не хочете через три дні побачити такі ж кавуни, виробництва з-під Броварів.
УКРАЇНА
Для початку розглянемо випадок, коли ви співпрацюєте з українською компанією і застосовуються норми вітчизняного законодавства.

Хтось досі намагається посміюватися щодо неможливості стягнення
збитків на підставі Угоди про нерозголошення: "Ми що з вами в Америці?!"
Але пропонуємо мислити тверезо і поглянути на факти.

Поняття "комерційної таємниці" визначено Цивільним кодексом (нашим, українським), а саме ст.505. Частиною другою статті зазначено, що до комерційної таємниці можуть належати відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, тобто ті, які не є доступними широкому загалу. Окрім цього, зазначається, що особа, яка є власником
такої інформації має виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці.
Що таке неправомірне розголошення можна почитати у "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Окей, цивільне, скажете ви, це все балачки. Проте Кримінальним кодексом також встановлена відповідальність у розмірі від 17 000 грн. до 85 000 грн. за незаконне збирання та розголошення комерційної таємниці (ст. 231, 232), якщо це нанесло суб'єкту господарювання істотну шкоду. На жаль, у цій статті відсутня примітка, що вважається істотною шкодою при вчиненні такого злочину.

Якщо і закону недостатньо, щоб запевнити вас у необхідності укладати
НДА, перейдемо до української судової практики. Дійсно, у реєстрі містяться переважно негативні рішення щодо стягнення збитків у даній категорії справ, однак на це є об'єктивні причини, одна серед яких — недостатня передбачливість власника бізнес-секретів ще на початку укладення договору.

Щоб не повторювати помилок попередників важливо:

  • не зловживати зразками НДА й індивідуально визначати склад комерційної таємниці / конфіденційної інформації;
  • особисто ознайомити працівника з умовами нерозголошення, про що останній засвідчує своїм підписом (просто наявності положення про нерозголошення або згадки у статуті замало);
  • створювати і закріплювати у договорі механізми, що будуть слугувати залізобетонною доказовою базою причинно-наслідкового зв'язку між діями Розкриваючої сторони та розголошенням комерційної таємниці (найбільш частіша підства відмови в судах);
  • мати обґрунтування і розрахунок завданих збитків таким розголошенням;
  • краще прописувати штрафи за розголошення безпосередньо у договорі, що полегшить ситуацію з доказуванням сум збитків.

І не забувайте, тягар доведення незаконного використання комерційної таємниці покладається на позивача (тобто у нашому випадку — дісклозера). Тому, важливо підготуватися завчасно.

Практика підписання НДА є більш загальноприйнятою для зарубіжних країн, тому якщо ви працюєте з закордонною компанією, то право регулювання умов договору скоріш за все буде також іноземне. Треба розуміти на що ви "підписуєтесь", розглянемо основні юрисдикції.
    США
    На федеральному рівні США був прийнятий зразок Акту — Uniform Trade Secrets Act, який окремі штати вже імплементували у своє законодавство, крім цього у 2016 році був прийнятий також Defend Trade Secrets Act (DTSA), згідно з яким можна звернутися до федерального суду щодо порушення комерційної таємниці.

    За змістом DTSA суд може:

    • надати судове розпорядження щодо попередження можливого розголошення комерційної таємниці (наприклад, заборона початку трудових відносин з конкурентами);
    • прийняти позитивні міри для охорони такої інформації;
    • стягнути збитки за привласнення та отримання прибутку від чужої комерційної інформації.
    Все це значно полегшує захист комерційної таємниці. Також надається можливість розраховувати приблизні збитки у розмірі, що вдвічі перевищують суму грошових збитків, якщо судом буде встановлено умисел та зловмисна поведінка Приймаючої сторони.

    Цікаво, що законодавством не встановлений строк дії комерційної таємниці, тому наприклад, Coca-Cola встановлює строк близько 100 років зберігання своїх секретів виробництва. Для загальної практики середній строк зберігання інформації за НДА в Америці сягає 2–5 років після закінчення співпраці.

    Буде неправильно сказати, що у всіх штатах однаково регулюється питання нерозголошення. Деякі штати є більш відкритими для захисту роботодавців (Делевер, Нью-Йорк), а деякі дуже обережно відносяться до заборон переходу працювати до конкурентів, що підвищує ризик розкриття комерційної інформації попереднього роботодавця (Каліфорнія, Канзас). Також, по-різному застосовується "доктрина неминучого розкриття" (але про це вже буде цікавіше почитати юристам..)


      Країни ЄС
      У просторі Євросоюзу загальним документом у сфері захисту комерційної таємниці у всіх державах-членах слугує Директива 2016/943, у відповідність положень якої держави-члени мали привести своє національне законодавство до червня 2018 року.

      У зазначеній директиві захист бізнес-секретів базується на трьох китах:

      • комерційна таємниця не має бути легкодоступною особам, що зазвичай мають справу з відповідною сферою роботи (тобто, у своєму роді бути унікальною);
      • комерційна інформація має бути таємною;
      • особа, що є власником такої інформації повинна приймати розумні
      • міри для збереження її в секреті.

      На жаль у самій Директиві не надається роз'яснення, що cаме мається на увазі під такими "мірами", але зважаючи на вже існуючу судову практику (Spanish case of Civil Judgment No 441/2016, Austrian Supreme Court, Decision No 4 Ob 165/16t of 25 October 2016) під розумними мірами розуміється активні заходи для захисту такої інформації, що є прямим обов'язком власника комерційної таємниці (наприклад, режим реєстрації ознайомлення з документами). Адже, якщо такі розумні міри не будуть прийняті, інформація може втратити статус комерційної таємниці.

      Важливо, що Директива закріплює право власника інформації на відшкодування збитків за розкриття комерційної таємниці, в тому числі
      щодо "несправедливого прибутку", що отримав порушник за таке розкриття
      та упущену вигоду Disclosing Party.

      Цікаво, що держави-члени мають право обмежити відповідальність
      (суму збитків) робітників перед роботодавцями за розголошення, якщо
      такі дії були здійсненні без умислу.

      Ситуація трохи схожа з US, бо кожна держава Євросоюзу має своє національне регулювання комерційної таємниці, хоча і повинна притримуватися положень Директиви. Наприклад, деякі країни не так давно прийняли відповідний закон (Бельгія, Іспанія), що звичайно свідчить про невеликий досвід у цій сфері, у той час, коли інші країни вже до 2018 року мали спеціальне законодавство та кримінальну відповідальність за крадіжку trade secrets (Німеччина). Тому перед підписанням НДА з визначеною юрисдикцією європейської держави важливо обов'язково звернутися до юристів, які розкажуть про всі ризики та звичну практики тієї чи іншої країни.

      Звичайно, ми розповіли тільки про деякі аспекти укладення НДА, яких набагато більше. Зізнаємося, ми віримо, що через декілька десятиліть
      (у кращому випадку) кожен добровільно буде поважати комерційну та конфіденційну інформацію один одного, проте наразі рівень захисту
      zй можливість притягнути порушника до відповідальності у цій сфері залежить тільки від вас та ваших передбачливих та професійних юристів.



        Lada Burich
        Junior Lawyer of Digilaw
        Если вам понравился материал, мы будем очень рады, если вы поделитесь им со своими друзьями. Виртуально обнимаем за каждый репост!